Бажаєте забронювати?
Будь ласка, оберіть необхідну послугу та заповніть кілька додаткових полів
Надсилаючи запит, ви погоджуєтесь із політикою конфіденційності.
Ми використовуємо файли cookies, для увімкнення всіх можливостей під час вашого відвідування нашого сайту та задля покращення наших послуг. Також це надає нам певну інформацію про те, як сайт використовується. Продовжуючи користуватися нашим веб-сайтом без зміни параметрів ви підтверджуєте, що приймаєте ці файли cookies. Докладнішу інформацію дивіться будь ласка у нашій політиці конфіденційності.
Добре, приймаю
Close
#Перемога Блог

Партнер Peremoga — Аглая Ногіна

художниця, співзасновниця арт-простору "Крила"
У цьому інтерв'ю ми знайомимо вас із Аглаєю Ногіною ― художницею, випускницею Національної академії мистецтва і архітектури та співзасновницею арт-простору "Крила". Разом із командою "Крил" у травні Peremoga організували спільний виставковий проєкт ― "Небо над нами".


Про себе

У першу чергу думаю, що я людина :) Не знаю хто я, постійно у пошуку.

Народилася у Луганську, жила там до 11 років, а після переїхала до батьків у Харків. Вони познайомилися у Харківській академії мистецтв (ХДАДМ), навчалися в одній групі на факультеті монументального живопису. Дитинство провела з бабусею та дідусем. Гадаю, що саме вони дуже сильно вплинули на мене. Дідусь щоліта читав по 200 книг і дуже круто грав у шахи. Був архітектором і душею компанії.
Дідусь виховав у мені віру у себе. Йому дуже подобалося все, що я роблю. Завжди дуже щиро підтримував. Особливо любив мої вірші, які з дитинства писала, постійно просив, щоби я їх читала.

У Київ вступала сама, хотіла пройти на бюджет. Нікого тут не знала. Під час навчання в училищі, відчувала, що мене сприймають як доньку мого тата, через те, що він був викладачем у ХДАДМ. Мені це трішки заважало.
Він крутий рисувальщик, викладач, а от у мене рисунок ніколи не виходив, завжди було важко із академізмом. Дуже хвилювалася, що якщо вступлю у ХДАДМ, то мене там теж сприйматимуть через призму авторитету батька, тому хотіла вступити у місце, де ніхто не знатиме чия я донька і хто я взагалі така, а оцінюватиме мене лише за здобутками.

До іспитів ні з ким не готувалася, не займалася додатково. Сама вступила на останнє бюджетне місце на кафедру сценографії. Подавала документи за три дні до завершення кампанії. Вагалася, думала чи не поїхати у Львів. Але у результаті вийшло якнайкраще ― ми вступили разом з найближчими друзями з Харкова.
Перший курс був не дуже активним, було велике розчарування, але з другого курсу ми почали займатися "Крилами".
Про створення студентського арт-простору "Крила"

Перед вступом до академії я навчалась в УАЛі (Українська академія лідерства). Це дуже активне середовище, де знайшла справжніх друзів із якими ми досі близькі і постійно спілкуємося. Коли вступила до академії, то думала, що тут буде ще крутіше, планувала зустріти однодумців, з якими ми разом творитимемо мистецтво, працюватимемо у майстернях, читатимемо вголос вірші, робитимемо виставки і питимемо вино. Батьки багато розповідали про свою молодість, студентські роки, тому я спроектувала що і у мене буде так само круто ― класна група і ми любитимемо один одного. Тому величезним розчаруванням було те, що реальність не відповідала цим мріям. Мені зовсім не хотілося приходити в академію. 50% часу їздила Україною, жила в горах чи десь іще, але я майже не бувала в академії.

А під час першого семестру другого курсу ми спробували щось змінити. Разом з подругами почали організовувати спортивні заняття у залі академії. Дженіфер вела аеробіку, а я стретчинг. Пізніше побачили закинуту частину поверху у приміщенні гуртожитку із моїм близьким другом Павлом Дідулою. Ми подумали що зможемо створити тут студентський простір. Це було саме у той період коли я почала замислюватися над тим, чому в академії такі погані умови, чому не працюють вбиральні і штукатурка відвалюється на голову, немає студентського простору, а всім навколо байдуже. Із цим питанням прийшла до нашого проректора з господарської частини. Він сказав, що якщо ми самі тут все приберемо, то можемо щось організувати.

Насправді взаємодіяти з академією доволі складно, і якщо у тебе немає підтримки активних студентів і дорослих людей, які кажуть що ваша ідея реалістична, то навряд зможеш довести це до кінця. Зламатися дуже легко. Після розмови з проректором ми організували першу зустріч-дискусію із організації студентського простору. У нас навіть збереглися афіші. Ми розклеювали їх у НАОМА, Карпенка-Карого, у гуртожитках. Прийшло близько 30 небайдужих людей. Серед них було багато тих, хто навчався у паралельних групах, але ми до тих пір були незнайомі, бо не мали ніяких точок дотику. Мене завжди дивувало, що тут навчається купа творчих людей, які зовсім не мають можливостей познайомитися. Ідея "Крил" ― створити простір для однодумців, активних студентів НАОМА, Карпенка-Карого, інших навчальних закладів. Нам дуже хочеться задіяти навчальні майстерні, які знаходяться тут посередині, але досі не знаю як. Здається, що просто маю прийти у той під'їзд із табличкою на грудях "Я з "Крил"! Приходьте до нас!", стукати і просто затягувати, тому що переважно люди дуже пасивні і справді складно щось організувати. Більшість дуже не впевнені в собі і не розуміють навіщо це потрібно.

Після дискусії ми влаштували брейншторм, продумали те, як усе організувати, що саме хочемо тут бачити. Я зрозуміла, що без архітектора нам не впоратися. Пішла на кафедру архітектури, з якою у нас взагалі не було ніякого конекту, це ніби інший світ. Так завжди було в академії: три світи ― мистецтвознавці, архітектори і художники. Там познайомилася із дівчиною, яка зацікавилася нашою ідеєю. Вона прийшла на наступну зустріч із своїм хлопцем, який згодом і став нашим архітектором. Ми почали потроху просуватися. Заміряли приміщення, архітектор зробив план. Потім з'явилася думка піти з цими ідеями до міністра культури, яким на той час був Євген Нищук. Він актор, навчався у Карпенка-Карого, і жив колись саме у цьому гуртожитку. Подумали, що йому ця тема повинна бути близькою і зрозумілою. Євген дуже нас підтримав. Пам'ятаю, як готували на колінах презентацію, тоді навіть не мали уявлення як це робити. Ми домальовували якісь позначки на фотках в інстаграмі :)

Після зустрічі з міністром, почала рухатися й адміністрація академії. Оскільки це державне приміщення, то тут нічого не можна робити без дозволів, правильної кількості входів-виходів і т.д.. Ми готували кошториси, нам призначили прораба від НАОМА, який почав продумувати ремонт, враховуючи побажання ― де буде світло, вимикачі тощо. Паралельно почали більш концептуально розробляти ― зробили соцмережі.

У той же час почали працювати над створенням студентської ради. "Попереднє покоління" активних студентів провело зустріч із ректором, на якій ставили йому різні провокативні питання, після чого з'явилася ідея створення студентської організації. Вони тоді були на 4 курсі, тож ми, другокурсники, повинні були підтримати і утворити колаборацію. Ми зібралися у їдальні за одним столом, говорили про студентську раду, вибори. З нами було дві дівчини, які взялися разом із юристом розробити статут студради. Особисто я тоді брала у цьому активну участь, щоб легітимізувати роботу "Крил".
Про діяльність "крилатих"

Поки чекали на фінансування, почали проводити події на території академії. Перший івент зробили навесні, а восени продовжили активну роботу. Зробили декілька ярмарків, барахолку, День відкритих дверей. Ми почали випускати брендований мерч ― сумки, значки, чашки НАОМА. Продавали їх на наших заходах, активно вели соцмережі.
У грудні нарешті відкрилися "Крила". День відкриття був чудовим: ми транслювали документальний фільм про створення простору, провели перформанс. Було справді гарно і атмосферно. Прийшли ректори обидвох академій. А 21 грудня розпочалися канікули. Після повернення ми запустили кілька проєктів ― екофестиваль, почали сортувати сміття. А потім почався локдаун. Ми поїхали на три місяці у Карпати. У той час робили від студради різні івенти онлайн. Восени цього року "Крила" нарешті ожили. Ми відкрили рік вініловою вечіркою для першокурсників і почали робити на постійній основі штуки, які запустили ще минулого року ― кіноклуб, йогу, танці, намагаємося відновити коворкінг, проводимо літературні вечори, квартирники. Але, направду, такі речі не дуже приживаються серед студентів. Часто було так, що ми щось робили, докладали багато зусиль, а воно не працювало, мало хто приходив. Бувало й так, що приїздили викладачі з іншого кінця міста, а студенти не приходили зовсім. Ми мріємо про те, щоби тут кипіло і вирувало життя, тому дуже сумно бачити простір закритим. Адже кожна річ у просторі має свою історію. Частину меблів ми робили власноруч, щось знайшли на смітнику й перефарбували, каремати для йоги закупили із донейтів, які отримує наша інструкторка, пуфи придбали на мій день народження із заощаджень з барахолки.

Хочемо презентувати керівництву НАОМА стратегію і план розвитку, аби працювати у штаті, хоча б на мінімальній зарплаті. Бо зараз ми тут ніхто і після випуску є ризики, що все розвалиться і простір здадуть в оренду. Проте навіть якщо нам нічого не вдасться у рамках академії, хочемо залишити за собою сторінки у соцмережах, бренд "Крил", зареєструвати ГО і продовжити свою діяльність. Уже пів року працюємо на тим, аби відкрити ГО. Поки що отримали дві відмови, але думаю що нам таки вдасться. Ми хочемо командою подаватися на гранти, писати проєкти.


Про виставку "Небо над нами"

У мене було певне уявлення про те, як працюють куратори виставок. Що існує якась схема за якою пишуться проєкти, концепції. Можливо, воно так і є, але на нашій практиці все завжди відбувається так: ми сідаємо за кавою у команді 3-4-ох крилатих і думаємо. Ось ми маємо такий простір, такий історичний контекст й історію локації і нотуємо ідеї. Можливо, у нас вийшла не така чітка концепція, як хотілося, але вважаю що нам справді вдалося інтегрувати роботи в інтер'єр коворкінгу. Ми розуміли, що Перемога ― це не галерея, тут є свої нюанси і дуже круто вписати роботи у інтер'єр так, ніби вони там і мали бути. Ми вдячні за таку співпрацю і хочемо її продовжувати. Насправді все легше, ніж здається і якщо ти чогось прагнеш, то просто роби.

Ще кілька цікавих статей із нашого Блогу: