Бажаєте забронювати?
Будь ласка, оберіть необхідну послугу та заповніть кілька додаткових полів
Надсилаючи запит, ви погоджуєтесь із політикою конфіденційності.
Ми використовуємо файли cookies, для увімкнення всіх можливостей під час вашого відвідування нашого сайту та задля покращення наших послуг. Також це надає нам певну інформацію про те, як сайт використовується. Продовжуючи користуватися нашим веб-сайтом без зміни параметрів ви підтверджуєте, що приймаєте ці файли cookies. Докладнішу інформацію дивіться будь ласка у нашій політиці конфіденційності.
Добре, приймаю
Close
#Перемога Блог

ПАРКОМУНА

В цій статті ми розповідаємо що ж таке Паркомуна та який внесок в спадщину української культури зробили її учасники
Інсталяція, яка знаходиться у переговорній кімнаті "Паркомуна" є референсом до двох мистецьких робіт учасників сквоту "Паркомуна" ― "Криві дзеркала. Живі картини" (Олександр, Гнилицький, Максим Мамсіков, Наталя Філоненко) та "Імітація крему для взуття" (Дмитро Кавсан).


Відповіді на найпопулярніші питання про сквот та його учасників публікуємо за книгою Дослідницької платформи PinchukArtCentre «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище».

Що таке сквот Паркомуна?

«Паризька комуна» — сквот, утворений 1990 року в Києві на вулиці Паризької Комуни, який проіснував до 1994 року. Після проголошення незалежності вулиці повернули назву Михайлівська, однак митці далі називали і вулицю, і сквот на честь революційного уряду Парижа. Так назва вулиці — Паркомуна — закріпилася за цілим явищем у сучасному українському мистецтві, яке виникло в бурхливу добу революційних політичних, економічних, соціальних, естетичних змін.

Ким були учасники сквоту?

Фактично лідером сквоту став критик і мистецтвознавець Олександр Соловйов, що відбирав картини художників та організовував мистецькі виставки.

До сквоту приєдналися молоді художники Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Дмитро Кавсан, Олександр Клименко (більш відомий як Олаф Клеменсен), Валерія Трубіна, Леонід Вартиванов, Павло Керестей, Кирило Проценко, Юрій Соломко, Арсен Савадов, Юрій (Георгій) Сенченко, Ілля Чичкан, Василь Цаголов, Ілля Ісупов. Згодом — Максим Мамсіков. Більшість учасників були приїжджими з іншим міст. Хоча, наприклад, Арсен Савадов, народився в столиці і виріс у родині художника.

Більшість із митців тут мали, як майстерні, так і житло: на другому поверсі працювали Валерія Трубіна, Олег Голосій, Дмитро Кавсан, Леонід Вартиванов, Юрій Соломко, на п'ятому жили і творили — Олександр Клименко, Олександр Гнилицький з дружиною Наталею Філоненко і донькою Ксенією Гнилицькою, Василь Цаголов з дружиною мистецтвознавицею Надією Пригодич, Олександр Соловйов із дружиною художницею Тетяною Ларюшиною.

Сквот час від часу відвідували гості: художники з Одеси та інших міст — Олександр Ройтбурд, Дмитро Дульфан, Дмитро Лігейрос, Андрій Казанджій.

Яке значення діяльності паркомівців?

Художники Паркомуни розвивалися на тлі переломних складних процесів у радянській Україні наприкінці 1980-х — у 1990-х роках. Політичні події в часи розпаду великих наративів та ідеологій спровокували мистецтво, яке по суті своїй було вкрай аполітичним і декларувало відстороненість від соціуму. Однак відмова від заідеологізованого мистецтва — це і був на той час ідеологічний жест, який заклав підвалини для створення нової ліберальної культури.

Діяльність Паркомуни можна окреслити метафорою «коротке XX століття», адже за чотири роки її існування «паркомівці» були свідками падіння радянської системи, виникнення нової держави, учасниками перших поїздок за «залізну завісу», експериментів у мистецтві тощо.

Що почитати?

Ще кілька цікавих статей із нашого Блогу: