Бронюємо!
Вкажіть свої дані і ми підберемо для вас найкращий варіант.
ШІСТДЕСЯТНИКИ
Кімнати для переговорів, розташовані на 2 поверсі,
присвячені руху шістдесятників
Центральним предметом інтер'єру переговорної кімнати "Алла Горська" є стіл із скляною стільницею, у якому розмістили підсвічені книги. Так демонструємо, що література, яку у 60-х могли поширювати лише малими тиражами за допомогою самвидаву і тамвидаву, сьогодні відкрита. Тексти, які роками писалися "у стіл", ми можемо вільно читати. На стіні відтворили ескіз Алли Горської до обкладинки збірки Ліни Костенко "Зоряний інтеграл". Виконане люмінофором, зображення світитиметься у темряві, як нагадування про те, що мистецтво здатне пережити навіть найтемніші часи.

У переговорній кімнаті "Адреси" на стіні виконали стилізовану карту вулиць Києва і розмістили металеві таблички з номерами будинків, де раніше жили чи працювали учасники руху. Наприклад, квартира Алли Горської, де часто збиралися шістдесятники, знаходилася за адресою Терещенківська, 25 (тоді — вулиця Рєпіна, 25).

ХТО ТАКІ ШІСТДЕСЯТНИКИ?
Шістдесятництво — культурно-ідеологічна опозиція системі, яка виникла у період хрущовської "відлиги". Серед активних учасників руху були літературознавці, публіцисти, поети, письменники, художники. Найвідоміші імена — Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Драч, Василь Стус, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Володимир Зарецький, Алла Горська, Лесь Танюк та ін.
ІЗ ЧОГО ПОЧАЛОСЯ ШІСТДЕСЯТНИЦТВО?
У 1960 році за ініціативи ЦК ЛКСМУ було створено Клуб творчої молоді (КТМ), де і познайомилися найвідоміші активісти руху. Учасники клубу організовували художні виставки, літературні читання, етнографічні свята, творчі вечори, краєзнавчі експедиції.
САМВИДАВ 60-Х: ЩО І ЯК ДРУКУВАЛИ ТА ЯКИМИ СПОСОБАМИ ПОШИРЮВАЛИ?
Після закриття КТМ у 1964 р. його учасники продовжували створювати і поширювати заборонені державою суспільно-політичні, художні, філософські твори. Це явище отримало назву самвидав.

Найпопулярнішим способом відтворення було фотокопіювання і розмноження на друкарських машинках, шапірографах, проте іноді вдавалися навіть до переписування під копірку. Існувало кілька способів передачі текстів самвидаву за кордон. Осип Зінкевич, голова видавництва "Смолоскип" (до 1991 року функціонувало у Балтиморі) розповідає про передачу самвидаву через "своїх" людей, яких удавалося включити у групи комуністів із Канади, відряджених на курси української мови до Києва. Більше — у статті "Як діставався "самвидав" на Захід".

Найтиражованіші документи: "Інтернаціоналізм чи русифікація?" Івана Дзюби, "З приводу процесу над Погружальським", "Собор у риштованні" Євгена Сверстюка, "Приєднання чи возз'єднання?" Михайла Брайчевського, "Серед снігів" і "Репортаж із заповідника імені Берії" Валентина Мороза, "Сучасний імперіалізм" Михайла Масютка, "Більмо" Михайла Осадчого, "Феномен доби, або сходження на Голгофу слави" Василя Стуса тощо.


ЩО ПОЧИТАТИ?
  • The Art Of Ukrainian Sixties, Ольга Балашова та Лізавета Герман — перша в історії українського мистецтвознавства книга про найбільш значимих художників-шістдесятників Києва, Львова, Одеси, Ужгорода та Харкова.
  • Серія "Шістдесятники" — збірки вибраних поезій, перекладів та короткої прози авторів-шістдесятників. Серед них — Василь Стус, Василь Симоненко, Лесь Танюк та ін.
  • Каталог "Алла Горська" — перший альбом творів Алли Горської (1929—1970), в якому представлено її живописні й графічні роботи, і мозаїчні панно, створені у співавторстві з іншими українськими митцями. Видання здійснено за ініціативою аукціонного дому «Дукат».

Ще кілька цікавих статей із нашого Блогу: