Бажаєте забронювати?
Будь ласка, оберіть необхідну послугу та заповніть кілька додаткових полів
Надсилаючи запит, ви погоджуєтесь із політикою конфіденційності.
Ми використовуємо файли cookies, для увімкнення всіх можливостей під час вашого відвідування нашого сайту та задля покращення наших послуг. Також це надає нам певну інформацію про те, як сайт використовується. Продовжуючи користуватися нашим веб-сайтом без зміни параметрів ви підтверджуєте, що приймаєте ці файли cookies. Докладнішу інформацію дивіться будь ласка у нашій політиці конфіденційності.
Добре, приймаю
Close
#Перемога Блог

ВІКТОР ЗАРЕЦЬКИЙ

Абетка життя і творчості
Ви ж пам'ятаєте, що на локації на Ярославовому Валу, 15 є переговорна кімната, присвячена Аллі Горській? А чи знаєте ви, що її чоловіком був не менш відомий митець — Віктор Зарецький? Цієї осені ми втілили у життя важливий для нас проєкт ― виставку ескізів і начерків "Віктор Зарецький. Робота художника". Його особливість і унікальність полягає у тому, що кураторкою і натхненницею стала онука легендарного подружжя ― художниця Олена Зарецька.

У продовження виставки ми підготували "Абетку життя і творчості Віктора Зарецького". Тут ви знайдете цікаві факти з життя художника, а також інформацію про події, явища і людей, які його формували.

А ― Алла Горська
На останньому курсі інституту Віктор Зарецький одружився із Аллою Горською. Це була прекрасна співдружність двох митців. Обоє — сильні натури, життєлюбні і талановиті. Вони у співавторстві з іншими художниками створювали мозаїки зі смальти та кераміки — «Прометей», «Земля», «Вогонь» та ін. у середній школі № 47 Донецька, «Дерево життя» і «Птаха-мрію» у ресторані «Україна» у Маріуполі та багато іншого.
Б ― Будинок вчених
Перша і остання прижиттєва виставка творів Віктора Зарецького відбулася у Києві, у Будинку вчених узимку 1989 року. Тут були презентовані 40 робіт, переважно жіночі портрети та пейзажі.
В ― "Вітер"
«Вітер» — абстрактне мозаїчне панно за мотивами народного мистецтва. Ця робота — єдиний монументальний твір художників Віктора Зарецького, Алли Горської і Бориса Плаксія, збережений у Києві. Панно розташоване в екстер'єрі колишнього ресторану «Вітряк» на проспекті Академіка Глушкова, 11.

Г ― Сергій Григор'єв
Сергій Григор'єв був викладачем у Художньому інституті, а після одруження Віктора Зарецького у 1977 р. з Майєю Григор'євою ще й тестем митця. Живучи у Кончі-Озерній, вони частенько влаштовували творчі змагання.
Д ― "До мавзолею"
Дипломною роботою Віктора Зарецького стала "До мавзолею". Реалізована без ідеологічного пафосу, вона була вдалим прикладом багатофігурної композиції, яка демонструвала вміння компонувати і писати. Ця робота отримала вищий бал на захисті.

Е ― Етюд
Роботу над етюдами Віктор Зарецький вважав невід'ємною частиною мистецьких штудій. Ось що про це згадує його учениця, художниця Марина Соченко: "Окрім так званих офіційних занять, були неофіційні ― в Кончі-Озерній. Там я пройшла ще одну творчу школу. Працювати з пейзажем Віктор Іванович мене вчив так. Спочатку треба було зробити 5–10 етюдів тривалістю роботи по 20 хвилин. Потім один довготривалий. Далі ― знову кілька короткотривалих, поки технічно не дійде до автоматизму. Усі ці етюди треба виконати з одного і того ж місця. Він поважав фанатизм у мистецтві. Якось, у двадцятиградусний мороз я приїхала у Кончу-Озерну на пленер. Коли малювати вже було несила від холоду, Віктор Зарецький запросив мене до будинку і одягнув вовняні шкарпетки".
Є ― Костянтин Єлева
Віктор Зарецький навчався у Костянтина Єлеви (17 травня 1897, Київ — 19 листопада 1950), який був учнем Михайла Бойчука. Єлева працював у галузі малюнка, агітплаката, а також театрально-декораційного мистецтва і станкового живопису.
Ж ― Жіночі портрети
Жіночі портрети займають особливе місце у творчості Віктора Зарецького. Мистецтвознавиця Олеся Авраменко пише: "Художник зображав їх [жінок] ніби принцес із дитячих мрій або як єгипетських цариць у розписах епохи нового царства чи портретах Веласкеса, а ще як у містичних картинах прерафаелітів чи полотнах Густава Клімта. Їхнє вбрання та антураж були яскраво декоративними. Тлом слугували ніби мозаїчні розсипи самоцвітів або примхливі візерунки квітів та орнаментальних мотивів. Усе це було абсолютно нетиповим для тодішнього мистецтва соцреалізму!"
З ― Ірина Заславська
Ірина була близькою подругою Горської, яка після трагічної загибелі Алли допомагала витягти Віктора з депресії, була наставницею його сина Олеся.
К ― Густав Клімт
1984 р. давній друг, дипломат Анатолій Кондрашов привіз Зарецькому з Відня монографічний альбом Густава Клімта. Віктор і раніше цікавився темою модерну, проте саме ця подія відкрила йому світ знаного митця наново. Декоративність, складність та вишуканість композиційних рішень, еротизм і філософічність, на яких ґрунтується концепція стилю сецесії, захопили Зарецького.
Л ― Лист-протест
Лист-протест 139-ти, Київський лист — лист 139-ти діячів науки і культури, проти незаконних арештів і закритих судів над дисидентами на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного (1968 р.). Віктор Зарецький ставить підпис під цим листом, за що його виключили зі Спілки художників України.
М ― Монументальні твори
У другій половині 1960-х Віктор Зарецький багато працює над створенням монументальних творів. Першою захопилася ідеєю відродження загубленого і розстріляного українського монументального мистецтва дружина ― Алла Горська. У складі творчих груп, до яких входили Григорій Синиця, Галина Зубченко, Борис Плаксій та інші художники та архітектори, вони працювали над низкою монументальних проектів. За один тільки 1967 рік було створено мозаїчні панно «Дерево життя» і «Боривітер» (Маріуполь, кафе «Україна»), «Вітер» (Київ, ресторан «Вітряк) та розписи в інтер'єрах київських ресторанів «Вітряк» і «Полтава» (згодом «Наталка»).
Н ― Неосецесія
Зарецький підготував ґрунт і започаткував одну з ліній розвитку українського живопису, яку можна назвати "неосецесійною". Цей етап припадає на другу половину 80-х. ― період, натхненний творчістю Густава Клімта.
О ― "Ой кум до куми залицявся"
У 1994 р. Вікторові Зарецькому була присуджена Державна премія України імені Т. Г. Шевченка (посмертно) за картини останніх років "Ой кум до куми залицявся", "Солдатка", "Літо", "Весняні клопоти" і "Дерево".
П ― Пейзажі
Живучи і працюючи у Кончі-Озерній (1977–1990), Віктор Зарецький повернувся до пейзажного живопису. У цей період митець відійшов від жорстких ліній, контрастності, прагнув писати м'яко, розмито, чуттєво.
Проте пейзажі Зарецького залишаються динамічними, рухливими і сповненими повітря. Мазки оживляють полотна, наближають художника до імпресіоністів.

Р ― Рисувальна школа
Віктор Зарецький мав неабиякий викладацький хист. Окрім 4-ох років викладання у Художньому інституті, він організував приватну школу рисунку та живопису у 70-х рр. Своїх учнів він прагнув навчити професіоналізму старих майстрів. "Сила професіонала у тому, що він може користуватися і засобами аматора. Аматор не може ― він завжди однокрилий".
С ― "Сучасник"
У 1959 році було організовано Клуб творчої молоді "Сучасник", президентом якого згодом став Віктор Зарецький. Членами клубу були, зокрема, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Симоненко, Станіслав Тельнюк, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Галина Зубченко та ін. До клубу входило багато студентів київських вишів. Вони організовували літературні вечори, вистави, дискусії, поїздки Україною з метою дослідження і збереження пам'яток архітектури. Існує думка, що КТМ "Сучасник" було дозволено владою заради того, аби мати на виду всіх бунтівних і непересічних молодих митців. Проте з часом ситуація вийшла з-під контролю, тому організацію не просто розпустили, а розгромили. Остаточним поштовхом до ліквідації була причетність учасників Клубу до першого розкриття масових поховань у Биківні під Києвом.
Т ― Трагедія
28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі свого будинку на вулиці Терещенківській і поїхала до Василькова, як розповідав її син Олесь Зарецький, щоб взяти швейну машинку у свого свекра ― Івана Зарецького.
Коли Алла Горська додому не повернулася, її чоловік Віктор Зарецький сам поїхав до Василькова, але знайшов оселю батька замкненою. Міліція не погодилася відкрити будинок. 29 листопада біля залізничної станції Фастів-2 на коліях знайшли тіло батька Віктора Зарецького.

Коли 2 грудня міліція нарешті зайшла у будинок, то у погребі знайшла тіло Алли Горської. Спершу у вбивстві звинуватили Віктора Зарецького, а згодом слідство дійшло висновку, що його вчинив свекор, через особисту неприязнь, а потім і сам кинувся під поїзд. Кримінальну справу за місяць закрили.

Лише 38 років по тому Галузевий державний архів СБУ розсекретив так званий Фонд 16, який містив документи, що мають стосунок до справи про вбивство А. О. Горської (чимала частина матеріалів була знищена у 1990 р.). Документи опрацював і у 2010 р. опублікував син Алли Горської, мовознавець, культуролог і дослідник творчості батьків Олексій (Олесь) Зарецький. Матеріали неспростовно доводять, що вбивство правозахисниці було сплановане і організоване тодішньою владою.
У ― "У вечірньому університеті"
Курсова робота четвертого курсу "У вечірньому університеті" виконана у майстерні Сергія Григор'єва. Вона демонструвалася у Москві (1954 р.), а також на пересувних виставках 1955 р. в Одесі, Севастополі, Донецьку, Львові. Про неї навіть писали у найголовнішій тогочасній газеті СРСР "Правда", а отже це полотно справді було не звичайною студентською роботою. Картина й досі зберігається у НАОМА, як зразок майстерної композиції та живописного виконання.
Ф ― вул. Філатова
Саме тут діяла приватна школа малюнку і живопису Віктора Зарецького, де учні не лише вчитися малювати і готувалися до вступу в інститут, а й осягали закони мистецтва.
Х ― Художній інститут
У 1947 році Зарецький вступив до Київського державного художнього інституту. Після закінчення навчання Віктор іще протягом 4-ох років викладав тут живопис.
Ч ― Чорнобольщина
Важливим періодом творчості Віктора Зарецького є його так званий "селянський період". На початку 1960-х років художник кілька років поспіль приїздив на Чорнобильщину. Він працював там місяцями ― у полі, колгоспі, на фермі. Малював колгоспників і за роботою, і під час відпочинку. Сам художник пояснював навіщо йому було працювати разом із колгоспниками так: "Це дає мені змогу краще зрозуміти їх. Позуючи, людина завжди трохи скута, ненатуральна. А в труді, коли я працюю разом із ними, вони перестають мене помічати, поводяться просто і природно". Саме тому його доярки і зоотехніки, написані у 60-х рр., не були "типовими представниками колгоспного селянства", митцеві вдалося відтворити образи справжніх особистостей ― красивих й індивідуальних.
Ш ― Шахтарська тема
Протягом 1955–1959 Віктор Зарецький писав картини на теми з життя шахтарів. Ця серія робіт є його першою великою темою і першим протестом проти обмежених уявлень про реалізм у мистецтві. Вони не були типовими парадними картинами тих років. Наприклад, на полотні "Після зміни" художник зобразив хлопців, які щойно піднялися з шахти ― зморені і з чорними від кіптяви обличчями. Тодішній міністр культури УРСР Р. Бабійчук наказав зняти роботу з експозиції Республіканської виставки молодих художників, мотивуючи своє рішення так: "Якщо молодь побачить цих чумазих хлопців, ніхто ж тоді на шахти не піде!"
Ю ― "Юний художник"
Малим Віктор не випускав олівця з рук до ночі. За художню школу хлопчикові слугував журнал "Юний художник", якого для нього виписували батьки.
Я
"Я казав своїм учням, які скаржилися, що у них творче виснаження. Ти
сидиш на одному прийомі, яким оволодів досконало, ― зробив сто робіт і тобі набридло, ― виснаження. Треба вміти володіти не однією мовою, не одним способом. Що таке культура? ― Це знання і розуміння."
Джерела
1
Зарецький
Олеся Авраменко. ЗАРЕЦЬКИЙ // ІПСМ НАМУ, АДЕФ, К., 2018., 168 с.: 153 іл.
2
Ukrainian Unofficial
3
Фотоматеріали
Фотограф: Юрій Стефаняк

Ще кілька цікавих статей із нашого Блогу: