АЛЛО, НА ХВИЛІ "БЕРЕЗІЛЬ"!

Якщо ви читаєте цей текст, то, швидше за все, сидите під сценічними прожекторами поруч із нашою зменшеною копією інсталяції художника-авангардиста, сценографа театру «Березіль» Вадима Меллера, створеної для естрадного ревю «Алло, на хвилі 477!». Саме так ми вирішили висловити захоплення і віддати шану творчості українського режисера-реформатора Леся Курбаса.

ЩО ТАКЕ «БЕРЕЗІЛЬ»? Навесні 1922 року Лесь Курбас заснував у Києві не просто театр, а Мистецьке Об’єднання «Березіль» (МОБ), яке мало стати основою нової сценічної культури. У різний час до складу МОБу входило шість театрів-майстерень у Києві, Одесі, кілька напіваматорських колективів у Білій Церкві, Борисполі, інших провінційних містечках і навіть селах. Для вивчення та розвитку фахових засад театральної роботи було створено режисерську лабораторію (режлаб), музей театру, десять спеціалізованих комітетів.

ЗВІДКИ НАЗВА? «Березіль» — це стара назва місяця березня. Вона перегукується із віршем норвезького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Б’єрнстьєрне Б’єрнсона «Я вибираю Березіль»:

Я вибираю березіль –

Він ламає все старе,

Пробива новому місце,

Він зчиняє силу шуму,

Він стремить.

Я обираю березіль,

Тому, що він буря,

Тому, що він сміх,

Тому, що в ньому сила,

Тому, що він переворот,

з якого літо родиться.

Український театрознавець Олександр Дейч у статті «Людина яка була театром» розповідає про виникнення назви наступне. В одному із столичних кафе на Хрещатику зібралася творча молодь на чолі з Курбасом, аби придумати назву новому театрові. Призом за найкращу ідею була пляшка гарного вина. Попри справді сильну конкуренцію (а за столом були й футурист Михайль Семенко, й знаний поет Тичина), переміг сам Лесь Курбас. Вином поділився з усіма, тож приятелі залишилися задоволеними 😉

У ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЙНІСТЬ? Курбас був одним із перших режисерів у світі, які використовували у театрі мультимедіа. Наприклад, у спектаклях «Джиммі Гіґґінс» і «Макбет» кіно на сцені не просто доповнювало дію, а було самостійним героєм.

Пластика, жести і рухи акторів «Березолю» також служили особливим засобом виразності. У виставі «Газ» саме рухи перетворювали людей на сцені у машин, енергію, газ й, зрештою, сам вибух та його жертв.

Особливу увагу привертає сценічне оформлення. Характерною особливістю березільських вистав було те, що сценічний простір, створений художником Вадимом Меллером, міг як і емоційно підігравати акторам на сцені, так і жорстко регламентувати їхні рухи.

БУЛО ЦІКАВО? ТОДІ ОСЬ ІЩЕ КІЛЬКА ПОСИЛАНЬ ДЛЯ ЗНАВЦІВ:

• http://bit.ly/35phMnk — курс лекцій Г. Веселовської з історії українського театру «УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР: ВІД КОЗИ ДО ПОСТДРАМИ»
• http://bit.ly/2nDJRFZ — стаття І. Штогрін «Що зробив убитий чекістом у Сандармоху українець Лесь Курбас для світового театру» («Радіо Свобода»)
• http://bit.ly/2mQf74B — Д. Гуцалюк «Правила інноваційного театру Леся Курбаса» (інтернет-видання проекту «Пусто»)

І ТИХ, ХТО ЛЮБИТЬ ШТУДІЮВАТИ ПО-ДОРОСЛОМУ:

• Веселовська Г. Український театральний авангард / Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. — К.: Фенікс, 2010. — 368.: 16 л. вкл. — Режим доступу: http://bit.ly/2nDfq2Q
• Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України; Редкол.: В. Сидоренко (голова) та ін. — К., 2006. — 1054 с.: іл. — Режим доступу: http://bit.ly/2m9w5dW
• Єрмакова Н. Березільська культура: Історія, досвід / Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. — К.: Фенікс, 2012. — 512 с. — Режим доступу: http://bit.ly/2ookCId

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

Олександр-Зенон (Лесь) Курбас (1887–1937)

Народився у місті Самбір (нині Львівська обл.) у родині акторів мандрівного театру. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. 1916-го став актором у театрі Миколи Садовського у Києві. Влітку 1917-го заснував «Молодий театр». Згодом, у 1920-му — мандрівний Кийдрамте (Київський драматичний театр). У березні 1922-го — фундатор експериментального київського театру-студії «Березіль», що від 1926-го діяв у Харкові. Звільнений із посади директора театру у жовтні 1933-го.

У грудні того ж року заарештований у Москві. Засуджений до п’яти років позбавлення волі. Розстріляний 3 листопада 1937-го в урочищі Сандармох. Реабілітований 1957 року.

НАЙВІДОМІШІ ВИСТАВИ ТЕАТРУ «БЕРЕЗІЛЬ»:

«Газ», (1923)

«Джиммі Гіґґінс», (1923)

«Макбет» (1924)

«Народний Малахій» (1928)

«Алло, на Хвилі 477!» (1929)

«Мина Мазайло» (1929)